Ну привіт!

Дорога моя!
Не дивуйся! Ти сама собі написала цей лист. І створений був він 20.01.2022. Уявляєш, скільки часу минуло! Не встигнеш й оком змигнути, а вже три роки пройшло! Тобі-мені вже 16!! Ааааа! Час так швидко минає...
Ну що ж, час задавати тобі-мені питання! Ти вже збираєшся поступати кудись? Куди? Чи ти все ж вирішила довчитись у школі два роки? Пам'ятаєш, ти хотіла поступити в Чернівецький університет на психологію? А ще ти думала, чи не поступити на екологію? А ще раніше ти думала про Академію Внутрішніх Справ (якось так, вже не пам'ятаю точно)).
Пам'ятаєш, про мрії жити в гуртожитку з іншими студентами або знімати квартиру і жити там із подругою? Ти будеш поступати у Київський ВНЗ, чи поїдеш у якесь інше місто? Чи взагалі за кордон? Цікаво...
А як щодо спілкування? Ти знайшла свою другу половинку? Чи достатньо в тебе друзів? Якщо зараз тобі не вистачає спілкування або ти з кимось посварилася, не засмучуються! Все владнається! А якщо ні, то така вже твоя доля, що поробиш...
Що із захопленнями? Досі займаємося співами? Пам'ятаєш, в 13 років ти ходила на хор? До речі, в той час в тебе були дві кращі подруги. Вони ще досі кращі/вони ще досі є? Але повернімося до захоплень... Ти граєш на піаніно, чи на ще якомусь музичному інструменті? Раніше грала... Що з твоєю колекцією книг? В тебе їх було багато, зараз, мабуть, ще більше). А може ти знайшла своє хобі, і воно зовсім інакше, незвичайне? Хммм...
Ой! Сподіваюсь ти ще досі та хороша дівчинка, якою була?! Якщо вже ні, то маю тобі сказати (хтось же має!): ДІВЧИНО, ВІЗЬМИСЯ ЗА ГОЛОВУ!!!
Ну гаразд, закінчуємо інтерв'ю)... Бувай, подруго! І нехай щастить! З любов'ю, твоя Олена