Ну що ж , привіт. Це Я.

Привіт. Сьогодні 20 червня 2018. Але для тебе мабуть вже 2020 . Я пишу того дня коли я зрозуміла і побачила наслідки і їх масштаби скоєного . А саме мого замислу- навчання закордоном, а саме в Польщі. Буквально годину назад мама забрала Діану туди . Не назавжди звичайно, принаймні поки що . Хоча я і думаю ,що прийде той момент коли все що було в моєму дитинстві зникне. Згорить в пам'яті. Забудеться. Не повернеться. Через 2 роки я думаю що є можливими 2 розв'язки: 1) в твоєму житті все буде йти плавно й помірно руйнуючи або на оборот покращуючи твоє життя;. 2) все кардинально зміниться і ти навіть не зауважив як і коли це сталося з тобою.
( Ох той назойливий комар мене доведе)
Чесно. Я не знаю, що я роблю, для чого я це роблю,і що я з тим маю робити. Я пишу не від того що мені нудно або немає чого робити. Я пишу тому що мені зараз боляче і страшно від того що я зробила. Зруйнують мене мої ж мрії чи на оборот. Хто знає....?
Я так точно того не Знаю, а ось ти......
Я і правда сподіваюсь що ми з тобою стали на правильний шлях і в нас все добре.....
Але якщо ти відчуваєш що це не твоє.... Обов'язково шукай то що тобі подобається, а як знайдеш кидай то що я почала.
Можливо ти й забудеш як важко мені було це писати, що було цього ранку, як я всю ніч не спала ,бо не могла.
Сьогодні зранку я думала як добре б було якби впав метеорит і настав кінець для всього живого на цій землі. Без мук,без су. Просто раз і все .
Але я знаю, що життя - це те, що треба найбільше берегти, бо воно єдине, це все що ми маємо.



Мене зараз не покидає одна думка. Я думаю, що буде там , в майбутньому. Чи буде наша сім'я разом чи я таки стану початком її кінця.
Це впринципі мене зараз найбільше турбує. Не те чи я вибрала правильний шлях або що буде зі мною. Мене цікавить що буде з нами. Чи мама повернеться додому, до Львова. Чи це все ж таки кінець. Я маю на неї образу, бо вважаю що я стала лише прекрасною причиною її переїзду до познані. Так я пишу його з маленької букви так як для мене він ще нічого не означає.
Ох скільки ж вже написано. Але це не просто набір слів. Для мене це зараз справді те , наболіле, яке не дає спати вночі. Я пишу не для того щоб ти жила мигулим, а для того щоб ти просто його пам'ятала і будувала на основі цього майбутнє.



І пам'ятай кожна дія викликає ланцюг наслідків, який може тягнутися роками, а може й протягом цілого життя.

Я сподіваюся ти таки прочитаєш цей лист. В тебе зараз субота. Так ,так, це я знаю точно
Впринципі єдине що я знаю точно.