за три дні до кінця світу 21.12.2012 :)

ну що, Юля? надіюся, з університету тебе не виганяли, освіту уже здобула. а окрім? що ще отримала ти за ці, надіюся, не марно потрачені 5 років свого нікчемного життя? плекаю великі надії, що ти ще незаміжня, дітей не маєш, за ґратами не сиділа.
пригадаю тобі трохи тебе на першому курсі. ну й дурна ж ти була. пам"ятаєш, Яценюк поставив тобі трійку на твоєму першому екзамені? пам"ятаєш ті сльози, твою характерну на той вік мізантропську ненависть та лють? було, було.. все ж гаразд зараз, еге?
а що було після закінчення школи! яка затяжна депресія у зв"язку з тим, що не поступила у Львів. забула про те, більше не шкодуєш, не проклинаєш свою неньку-доленьку? як би там не було, це вірно.
пам"ятаю, у мене в голові завжди носилася нав"язлива ідея - закарбувати у пам"яті будь-який момент, будьяку мислеформу чи просто що-небудь побачене. не пригадуєш? от коли сидиш, ні про що, власне, не думаєш, а просто зосереджена на якомусь безглуздому предметі. разів сотню так робила, а зараз жодної картинки не пригадую. та й чому я це тобі, поважній 22-літній дівчині, пишу? та бо от не знала, що написати, глянула на світильник у кімнаті тьоті Ані, а там одна лампочка з трьох перегоріла. подумала: "красиво, треба запам"ятати". та й, думаю, поділюся цією безкорисною інформацією з тобою. тобі ж цікаво, правда, читати отаке злегка наркоманське чтиво? на першому курсі університету ти подібне любила.
думаю, чи варто ставити перед собою якісь важливі конкретні завдання, щоб запитати тебе про їх здійснення. страшно, що ти це читаєш та розумієш, що колись була набагато амбітніша, але перетворилася у, власне, нікого.
але ризикнімо. може, тебе це стрепене та змусить подумати.
отже...так. чого я хочу, що у тебе зараз має бути?
думаю, ти мала б уже побувати за кордоном і вільно володіти принаймні двома іноземними мовами. вдалося? якщо ні, то ти воістину невдаха. це, мабуть, основне завдання. бо на першому курсі ти не дуже любила Україну. як зараз справи у неї? досі не взяли у ЄС?
і ти уже врешті-решт стрибнула з парашутом і політала на аеростаті. якщо ні, гайда.
і відвідай своїх старих друзів. Дубася, Катерина, Любомирівна, Ліда, Коневич.. зараз же літо, сходи до них. чи принаймні зателефонуй.
так, я командую :)
знаєш, чому? хоча я щиро вірю, що ти стала дуже самостійною, але страся, бо знаю, що я зараз також часто потребую якогось поштовху в спину.
пригадуєш про наші наполеонівські плани, вирощені ще за часів навчання в школі?
закінчимо університет, потім рік працювати, потім на зароблені гроші поїхати у Рим, Єгипет чи Лондон, повернутися, вийти заміж.. не забувай про це.
та й, мабуть, завершуватиму. а то післязавтра екзамен, пора готуватися, а то моя прокростинація мене колись погубить :)
щиро вірю, що ти все-таки читаєш це. вірю, що мені не прийдеться створювати нову поштову скриньку, що укр.нет не зітреться з лиця землі)
я уявляю твої емоції, як тобі зараз читати цей лист з минулого. все-таки трохи ж я тебе знаю :)
ех, як же мені хотілося б зараз відправити тобі його, а через декілька хвилин отримати одразу ж відповідь від тебе. шкоді, що я живу не в епоху подорожей у часі. та й ти, мабуть, також.
лови привіт з минулого, Юлечко :)