Маші

Привіт:)

Щойно отримала від тебе (себе)листа з далекого 2011 року, не дивлячись на те, що сьогодні 01.01.2013

В першу чергу спішу сказати, що я сподіваюсь що в тому далекому 2019 році ти будеш не така самотня, як я зараз. Зустріла новий рік уві сні. Вдома. З татечком. Добре, що бабуля спасла наше "свято" і наробила нам голубців, котлет та іншого добра. Сидячи цілий день на дивані, мені окрім родичів сьогодні більше ніхто і не звонив. В основному телефонувала всім я. Як завжди. Тож , стосовно друзів, з 2011 роком тут можна провести чітку паралель. З Інгою я вже не спілкуюсь. Не спілкуюсь саме з того 2011 року. Про Крістель, мою чергову "подругу", навіть не хочу нічого писати. Є такі люди, які віддають іншим себе, а у відповідь не отримують нічого. Це таки про мене. Та я вже звикла. Це вже і не дивує мене, як не дивно.
2012 рік видався ДУЖЕ складним. Стільки всього пережито, пройдено. В першу чергу, це стосується папи. Наступний рік буде не легшим.
На даний момент я з Юрою. В який раз? Я вже збилася з підрахунку. Я не знаю що на мене найшло, але цю помилку я готова зробити ще хоч 1000 разів. Хоча не передати словами як на справді це боляче. Ми в різних містах. Між нами сотні км. Бачимось ми 2-3 години на 2 тижні, а то і на місяць. Цього літа (2013 року) він їде в США на 4(!) місяці і я з розуму схожу лише від одної думки про це. Я не знаю як цей його від"їзд відобразиться на нас. І чесно кажучи, мені страшно. Я не хочу говорити про кохання і любов, я не знаю які ці почуття. Та можу з точністю сказати, що такого я не відчувала ні до кого. За всі свої роки. І з ким би я не була, я завжди думаю про нього. А він... я навіть не впевнена чи відчуває він те, що і я до нього. Я не впевнена чи є у нас спільне майбутнє, та я з впевненістю кажу що я б цього дуже хотіла... більше всього. Ми жартома говоримо про наше майбутнє, про нашу майбутню сім"ю, про дітей... Цієї осені він сказав мені що хоче 2 дочки. Дивлячись на нього мені захотілось щоб саме я стала мамою для цих дочок.І сина. Ми уклали договір. Про те, що якщо він ні з ким не одружиться в наступні 5 років, то одружиться на мені. Власне кажучи, він сказав що Ярик думає шо ми одружимось. Юра навіть зробив мені пропозицію... Звичайно це все були жарти, та подумки я одразу погодилась, без всяких там договорів та іншого лайна. Скажу навіть більше: дивлячись на нього мені хочеться бути його жінкою, народжувати йому дітей, варити борщі, чекати з роботи і цілувати зранку. От в такій я дирі. І з цієї дири виберусь не скоро.
Мені страшно. Я ніколи ще не була одночасно так впевнена і так невпевнена у відносинах. Я не знаю що нас чекає далі. Важко говорити про людину, коли ви майже не бачитесь. Я впевнена тільки в одному: якщо ми зможемо перебороти цю відстань, ці труднощі, розлуку, то потім буде набагато легше. Це свого роду школа. Навчитись боротись за свої почуття, за те що тобі дорого. Шкода тільки що він цього не розуміє...

У мене є хлопець, а я цього не відчуваю. Чи можливо почуватись водночас такою щасливою і такою нещасною?

Сподіваюсь цей лист дасть відповіді на якісь запитання. Або ж просто стане чудовою нагодою згадати ці роки і ці почуття. На кінець дам тобі пораду: не бійся любити. От любви любви не ищут. Хоча це і боляче. якщо не Юра, то може знайдеться хтось інший, хто зможе відповісти на твої почуття.
Ось такий от видався лист. Про Юру в основному. Шо боліло, про те і писала.
З новим роком.
01.01.2013.