Скрябін і Україна назавжди разом і назавжди в серцях нашого народу

Я пишу не просто так тобі у майбутнє. Що ж я можу запитати( тому що в листі спершу питають) : як ти там?? чи закінчилась війна?? чи залишили Неньку в спокої??? Це , мабуть, ті питання, на які я б не проти почути відповідь в цей момент часу. Чи прийщли до влади розумні люди? Чи ціни вже нормальні? А , згадай, що ми зараз переживали. Я через те й пишу, хоч знаю, що не забуду, просто накипіло.
Отже, сьогодні: 13.03.2015. Що ж було останньою краплею, то це, мабуть, сороковини нашого невмирущого спрівця народу - Кузьми Скрябіна ( Андрі́й Ві́кторович Кузьме́нко). А що було до цієї краплі в клиху?? Це війна, яка вже остогидла всім: батькам, жінкам, дітям, воякам.Невже це все марно?? Невже небесна сотня померла дарма?? Невже сьогодні вбивають молодих хлопців ні за що? Невже хтось має право відбирати життя іншої людини??
Я розчарувалася в нашій владі. Чому? Мабуть тому, що я не бачила, щоб сильно хтось з них рвався на фронт Ні, вони відправляють туди молодих,ще не пізнавших кохання, одружених, що чекають або мають дітей, і навіть є пенсіонери, яким не дають дожити спокійно до старості років.
Російське ж телебачення промиває мізки розповсюджуючи байки про УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ, ЯКІ ХОЧУТЬ ПРИЄДНАТИСЯ ДО рОСІЇ АБО ПРО НЕНАЖЕРЛИВИХ БАНДЕР, ЩО ЇДЯТЬ СВОЇХ ДІТЕЙ.
Насправді я не вірила, що це все може призвести до такого маразму, невже Росія - одна з країн"Великої сімки", -змогла так низько впасти , забувши про високі моральні цінності, про саморозвиток, про культуру, про мистецтво??Саме те, про що вони забули, мало об"єднувати весь світ. Ані, треба було опутитися до братовбивства, знехтування законів інших країн, а в результаті це призведе до повільного самознищення народу. Чому воно це не розуміє??
Якщо правда, сьогодні я часто ловлю себе на думці, що я хотіла б вбити "імператора" теперішньої "Російської федерації". Але , розумію, що це для мене низько. Адже менталітет українського народу значно відрізняється від російського.І після цього мені ситає лекше, бо ми різні.Наш народ терпить довго, поки не переповниться келих неприємностей ( "затишшя перед бурею"), але, коли неприємності виходять за рамки келиха, ми вибухаємо і , наче буря, намагаємося щось зробити, що змінить наше життя до кращого.
На жаль, у війни немає переможцівчи переможених, до обох сторін застосовується метод бумерангу, але цей метод не може відновити лише одного: життя, які віддали люди, за можливість, яка могла б змінити життя в країні на краще, не може віддати дитинство, що забрало у постраждалих дітей, не може відновити зморшки на обличчях батьків, що втратили дітей. Але, як би це не було дивно, саме такими вчинками ми створюємо історію свого народу, показуємо зразок майбутньому поколінню, намагаємся попередити і запобігти повторенню помилок у подальшому житті української нації.
Слава Україні!
Герої не вмирають!
Україна понад усе!
Слава нації!
Україна - невмируща, вона назавджди у серці її синів і ждочок, її ніколи не стерти з теренів історіїї!!