Лист з 5т

Ой, знову черговий лист від мене самої.
Перший! Перший раз я заступниця коменданта на мандрівці. Можливо це тільки тому що мені 18 і я єдина повнолітня, але нехай. Я вже по-іншому відчуваю себе. Вірніше свою силу і вплив. От буквально щойно я розказувала дітям як писати листи в майбутнє, напевно все-таки передаю ті знання і досвід, який отримала в уалі.
Про сьогоднішній день. З самого ранку все пішло не по плану. Спочатку дощ вночі, поки йшли, потім на ранок не було води на місці ночівлі, а потім місце, яке запланували для мандрівки зайняли інші люди. Скажу так. Харить. Дуже сильно. Через якісь власні невдоволення я часто скидала провину на когось. Аля недогледіла, не прослідкувала. Мені навіть трішки соромно за свою поведінку. Бо з моєї голови думки почались литись вголос.
Оксана розпалює вогонь, навколо краєвиди як з пінтересту. Біля мене сидить купка дітей, які навіть не знають нашо вони їхали на ту мандрівку. Але. Взнають цю цінність потім. Щойно промурашило від холоду. Але скоро самолючка зварить теплий чайок. Мені дивно, що від моєї думки багато залежить. Я можу змінювати все. Сперечатись, і до мене прислухаються. Починаючи від програми, закінчуючи розтаборуванням.
Можливо вже наступного року тут будуть сидіти мої діти. Мій гурточок. Знайомитись з куренем і взнавати його по-новому.
Що собі побажати?
Віру в ідею. Бажання змінювати незначне. Зараз той період, коли я їду на табори і мандрівки не для себе самої. Хочеться залишити після себе хоча б спогади дітей. Добрі вони чи злі. Бо зазвичай згадуємо або щось мега круте, або те, як нам зробили боляче чи змусили плакати. Я думаю для них той досвід буде частинкою. Одною із.
Відчуваю себе серед своїх. Хочу мати завжди це відчуття. Мені добре, комфортно, надійно.
А зараз ще й тепло. І легко. Пройшов важкий день. Попереду ще важчі. Або ні. Якщо поряд ТВОЇ!❤️‍🔥

З любов‘ю, Надійка(дозволю ласкаво себе так назвати)
В тебе є я❤️
22.08.2021