Агов... ЯЯЯ

Розуміння свого Я.

В нікого не буває таких хвилин, що ти сидиш, Сидиш, Сидиш.. Думаєш А Чому? Я?? Я є Я? Чому?.. Ти не розумієш чому ти стала сама собою. чому імено ти є ти.. В дитинстві коли я доходила до таких питань, то мені було не по собі.. я сильно розстроювалась, не могла зрозуміти чому так. Не могла ніяк об*яснити. В мене починалась паніка. навіть доходила до сильних сліз.. це було страшно.. я згадую ці моменти, але все ж з часом нічого не помінялось.. деколи на думку приходять такі ж думки, тільки реакція в мене на них вже інша.. а думки остаються однаковими.. і розв*язання, чи якогось розумного заключення немає..
в дитинстві я не могла зрозуміти чому яя, чому.. а саме страшніше було те що я вже ніким не зможу стати, я залишусь в цьому житті сама собою, і ніяк не зможу себе поміняти, хоть би як хотілось.. навіть доходило до такого. що я думала це кінець. що жити дальше не можливо, але проходили ці страшні моменти. і я навіть не могла збагнути Як я могла себе загнати в такий с. це був не просто с, а такий с. при якому я думаю люди роть нерозумні поступки.. я їх звичайно не зробила.. сили волі бракнуло або наоборот су хоть відбавило
мій с посюди.. і багато чого я боюсь в цьому житті.. а чи варто?? чи варто житти в такому су?? сама можу відповісти на це запитання, а вот змінити нічого не можу..
коли я зараз замислююсь над цим питанням. то в мене навпаки виникаюсь протилежні почуття ніж були в дитинстві, вони бувають такими, що ти починаєш цінити свою сутність. ти починаєш усвідомлювати, що ти єдинна.. таких більше не має і не буде, тільки ти та твоя душа..
а хто задає такі питання?? правильно, твоя душа.. вона виривається на волю.. коли про таке думаєш, і більше починаєш чути, чого душа бажає.. відкидаєш весь фізичний облік, всі зовнішні чинники, предмети. людей і слухаєш її.. в такий момент приходить гармонія між твоїм фізичним обліком і духовним... але на превеликий жаль, після такого, далі все забувається, далі втягуєшся в повсякденне життя.. скучне топотання за стадом людей.. ні своєї думки, ні свого вибору.. с..як вирватись з такого замкнутого кола..

а саме дивне те, що коли в тебе якісь емоційні негаразди.. не колись, а я можу сказати що в мене кожної хвилини, кожної секунди якісь негаразди, протиріччя у самій собі.. і здається що ти одна така з такою проблемою.. що люди пораються з ними, або в них взагалі їх немає. а я така нещасна... так вот мою любі і рідні, і сама я, у всіх є ці проблеми кожен по своєму їх рішає або скриває... ціле людство завжди живе і бореться само з собою.. не з людьми які оточують а саме з собою ...оскільки всі толком не знають для чого ми тут...

в голову приходить така думка, що бог.. (звичайно я так називаю, бо вірю в нього).. чи якась небесна сила(можливо хтось вірить в щось інше) вирішив поексперементувати... і закинув нас, людей на землю подивитись як ми справимся самі з собою.. чи ми розберемся для чого нам життя, суть життя, смисл життя... я думаю йому там весело за нами наглядати.. як ми кожного дня до чогось приходим.. як з часом виводим якісь теореми життя. як часом розуміємо що все що ми думали 5 років назад нисенітниця. а через ще 5років так само.. замкнутий круг.. і ніхто на нього немає відповіді.. а жаль... всі б хотіли.. та якщо хоть хтось знайде її..буде кінець.......

ооо... ще дещо згадала,до чого я дойшла в своїх думках... я дійшла до того, чому імено в дитинстві мені так тяжко було зрозуміти деякі речі, розібратись в тих моментах, які мене мучили.. так вот... причинною є рекарнація моєї душі..