Привіт, моя дурочка

Привіт, моя найтупіша і найбільш дибільна любимка. Мій минулий лист так і не влалось прочитати, але я все ще пам‘ятаю його зміст. І знаєш, я зрозуміла що рано чи пізно все проходить. Пам‘ятаєш як в 4 чи 5 класі, ти була ще зовсім дитиною, хоч і не відчувала цього, ти не хотіла розуміти що просто дитина, тобі здавалось що ти набагато доросліша ніж є насправді. А зараз? Я хочу повернутися туди, де в мене ще було повно друзів(хоча це були швидше приятелі, але не суть). Пам‘ятаєш як ти посварилась з нею? З ними усіма. Так, твоя вина була великою, такою ж як і її, але всі злились тільки на тебе. Пам‘ятаєш, як ти, йдучи по дорозі до дому, проходила біля річки, і... ти хотіла стрибнути. Що тебе зупинило? Пам‘ятаєш? Ти ніколи не забудеш як не раз хотіла наковтатись таблеток і забути все, ти хотіла порізати свої руки і більше не відчувати того болю. Ти відчувала себе пустою, тебе більше нічого не веселило. Хоч у тебе зараз усе добре, на перший погляд. У тебе є хороша подруга, яка дуже тебе бісить, але ти її любиш, як і вона тебе. Тебе любить мама. Але ти все ще відчуваєш себе пустою, знову. Тебе більше не радують такі речі як: дорами, музика, меми, ігри. Ти просто опустошена і стомлена. Тобі надоїло дистанційне навчання, та і взагалі будь яке навчання. Тобі надоїли дорами, бо ти розумієш що в тебе ніколи не буде такого ж кохання, дружби. Тебе не радує нічого. Але знаєш, ти все витримаєш. Я думаю що читаючи це ти смієшся, бо пройшла цей шлях. Знай, я люблю тебе, сонечко. Ти най най най най краща. Будь собою️️(сердечко*)