Знову депресія, ідіотко?

Знову привіт.. Буквально вчора я писала тобі лист. В ньому описала деякі "цікаві" деталі твоїх секс фантазій. Хоча які ть нахер фантазії? Я Назара хочу, вчора хотіла ніжно, а сьогодні.. Сьогодні в мене такий стан, я хочу, щоб він жостко нув. Не Тарасик, не інший... А тільки Назарко.. Хочу відчувати його зараз в собі, поряд. Потрібен! Чомусь здається, що він зможе залікувати цю рану. Але ть, наскільки я знаю, душевні рани жостким ом не лікуються!
Бляяяя.. Це такий стан в мене. Ні, це не депресія, для неї повинні бути серйозні причини..
Я не можу впорядкувати своє життя, не можу взятися за навчання, не можу заставити себе щось робити, щось вчити, почтати цікаву книжку, чи переглянути повчальний та потрібний фільм.. Я вбита, апатичний стан мене з'їдає із середини.
Відчуття непотрібності, самотність, відірваність від світу..
Мені не вистачає друга, не вистачає його... Та ми не були ніколи з ним друзями, але я його вважала близькою людиною, все ін знав про мене.. Майже, принаймі я цього не сказала..
Я щаслива, що знаю його. зараз же всьому настав кінець! Його "мімсія" завершена. Він з почуттям виконаного обов'язку сміливо відпустив мене у свою дорогу..
А я залишилася тут, чекаю на нього, рахуватиму до безкінечності дні, коли побачу його..
Таке враження, що тільки алкоголь і тільки він мене вилікує..
Боже мій, та чому я в 17 така нерозумна.
Я маю все, майже..
Я повинна бути щасливою, адже це не ціль.. Щастя це спосіб життя, свідомий вибір..
Мені потрібний він, потрібний як ніхто інший, як хтось особливий, який зможе дати споій та залікувати моє серце..
Моє життя не є повноцінним без нього...